ВІЛ/СНІД: міфи та реалії

 

1 грудня – Всесвітній день боротьби зі СНІДом та толерантного ставлення до ВІЛ-інфікованих.

 

На сьогодні епідемічна ситуація дозволяє стверджувати, що масштаби з ВІЛ-інфекції продовжують поширюватися серед загального населення за рахунок збільшення статевого шляху передачі.

Інфікованих людей називають ВІЛ-позитивні. Проте лише ІV клінічна стадія захворювання називається СНІД – Синдром набутого імунодефіциту людини.

Дуже важливо знати, як передається ВІЛ, і, як від нього захиститися.

ВІЛ передається трьома чітко визначеними шляхами:

1. ВІЛ може передатися при незахищеному статевому контакті, якщо один із партнерів є інфікованим. Тому статеві контакти повинні бути захищеними (використання презервативів).

2. ВІЛ може передаватися через кров: переливання зараженої крові, використання брудних шприців під час прийому наркотиків, брудні голки, пірсинг, татуювання, використання забрудненого, зараженого кров’ю леза. Тому вкрай важливо використовувати одноразові голки та леза. Достатньо вимити в гарячій воді руки або об’єкти, на які потрапила кров.

3. ВІЛ може передаватися від ВІЛ-позитивної матері до дитини під час вагітності, пологів або грудне вигодовування. Якщо ВІЛ-позитивна матір вирішить народити дитину, лікар зможе надати інформацію про заходи, що дозволять знизити інфікування дитини.

Таким чином існує лише три шляхи зараження ВІЛ: статевим шляхом, через кров та від матері до дитини, а решта шляхів про які ви можете почути – лише домисли.

Наступні твердження є істинною правдою:

1.Шкіра нездоланний бар’єр для ВІЛ.

2.Такі комахи, як комарі, не переносять ВІЛ.

3. Будь-яка людина може заразитися ВІЛ: чоловіки, жінки, діти.

4.Важко заразитися ВІЛ через побутові контакти.

Ви не можете заразитися або заразити іншу людину ВІЛ-інфекцією через обійми, користуючись одним і тим же рушником або посудом. Можна користуватися предметами та пристроями, туалетом, душем, білизною разом із ВІЛ – інфікованою людиною.

5.ВІЛ не можна вдихнути, не має його в сльозах, поту, слині, не можливо заразитися доторкнувшись до зараженої людини.

6. ВІЛ-позитивна жінка може стати матір’ю, інфіковані матері можуть передати ВІЛ своїм дітям під час вагітності, пологів та грудного вигодовування. Вагітна жінка з ВІЛ приймаючи противірусні препарати та дотримуючись рекомендацій лікаря, може стати щасливою мамою здорового малюка.

Та існують і міфи, такі як:

1.Залишилося жити всього кілька років. Перебіг ВІЛ-інфекції індивідуальний для кожного хворого. У деяких людей СНІД розвивається протягом декількох місяців, через швидке ослаблення вірусом імунної системи. Інші живуть з ВІЛ довгі роки, і інфекція ніяк не відбивається на тривалості їх життя. Ви можете запобігти розвитку СНІДу, регулярно відвідуючи лікаря і неухильно виконуючи його рекомендації.

2. Ви інфіковані, якщо виявили у себе симптоми ВІЛ. У деяких людей ознаки ВІЛ-інфекції не проявляються протягом багатьох років після зараження. У багатьох з моменту зараження до появи перших симптомів може пройти від 10 днів до декількох тижнів. Перші симптоми схожі на грип або мононуклеоз: лихоманка, втома, висип і біль у горлі. Як правило, вони зникають через кілька тижнів і можуть ніяк не проявлятися протягом багатьох років. Єдиний спосіб з’ясувати, чи є у вас ВІЛ, – пройти обстеження.

3. ВІЛ можна вилікувати. На даний момент немає таких ліків, які б могли вилікувати ВІЛ-інфекцію, але існує певна терапія, що дозволяє стримувати активність вірусу і підтримувати імунну систему.

Знати – означає упередити!

ДЖЕРЕЛО: ІНТЕРНЕТ

__________________________________________________________

 

Як відрізнити булінг та сварку між дітьми

Булінг супроводжується реальним фізичним чи психологічним насиллям: жертву висміюють, залякують, дражнять, шантажують, б’ють, псують речі, розповсюджують плітки, бойкотують, оприлюднюють особисту інформацію та фото в соціальних мережах.

В ситуації булінгу завжди беруть участь три сторони: той, хто переслідує, той, кого переслідують та ті, хто спостерігають.

Що робити, якщо ти став жертвою булінгу

Перше і найголовніше правило – не тримати це у секреті. Розкажи друзям, знайомим чи рідним про те, що тебе ображають, цього не слід соромитись.

Інколи допомогти з вирішенням складної ситуації може абсолютно не пов’язана з цим людина: тренер у секції, куди ти ходиш, або вчитель, до якого ти ходиш на додаткові заняття.

Також не слід звинувачувати себе у тому, що тебе цькують. Кривдникам легко знайти жертву булінгу, адже для цього слід просто якось відрізнятись від оточуючих.

Якщо цькування перетворились зі словесних на фізичні – йди до директора або завуча та докладно розкажи їм про це. Також повідом про ситуацію батьків.

Треба сміливо звернутись до психолога та соціального педагога, щоб відновити відчуття впевненості у своїх силах та зрозуміти, як діяти далі.

Що робити, якщо ви стали свідком цькування

Якщо цькують твого друга чи подругу, то одразу звернись до дорослих: вчителя, старших товаришів, родичів, батьків тощо.

Якщо твій друг чи подруга поділилися з тобою, що вони потрапили у ситуацію булінгу, обов’язково говори з ними про це — вони потребують твоєї підтримки.

У жодному разі не слід приєднуватись до групи, що цькує, та висміювати проблеми свого друга чи подруги.

Якщо ви дорослий, який потерпав від булінгу колись, то не проходьте повз. Спробуйте захистити дитину, яку ображають. При цьому не слід ображати дітей, які цькують, адже деякі роблять це, тому що самі постраждали від насильства (вдома, у спортивній секції тощо). У таких випадках вони можуть виміщати свій біль через знущання і приниження слабших за себе.

Деякі діти булять, щоб ловити на собі захоплені погляди оточуючих, а відчуття переваги над іншими приносить їм задоволення. До того ж, нападаючи на когось вони захищаються від цькування. Іноді такі діти дуже імпульсивні і не можуть контролювати свій гнів. У таких випадках справа нерідко доходить і до фізичного насильства.

Спробуйте повідомити про булінг людей зі школи, де це відбувається, або батьків дитини.

Що робити, якщо інших цькуєш ти

Зрозумій, булінг – це твої дії, а не твоя особистість. Ти можеш ними керувати та змінювати на краще. Пам’ятай, що булінг завдає фізичного та емоційного болю іншому, а тому подумай, чи дійсно ти цього прагнеш? Деякі речі можуть здаватися смішними та невинними, проте вони можуть завдати шкоди іншій людині.

Джерело: Інтернет

 

Як адаптувати дитину до школи в умовах війни: поради психологині Світлани Ройз:

ВИХОВАННЯ

Школа зараз — це одна із часток нашого відчуття стабільності.  Діти в вересні кожного року йдуть до школи. Так було, так є, так, напевно, буде. Саме відчуття — повернення до школи, нагадує «повернення» до стану «нормальності», звичності.

·         Режим. Вже важливо починати прокидатись раніше. Зараз сил на адаптацію до нового режиму теж замало. Але режим — дотримання рутин — додають стабільності.

·         При будь-якій формі навчання важливо, при можливості, у квартирі означити місце, яке було б «шкільним», робочим. Хоч маленька поличка, стіл, де буде позначка — прапорець чи наклейка. Нам потрібні «переходи» із простору в простір. Це буде прискорювати процес налаштування на роботу. При онлайн навчанні — важливо все ж таки намагатись виходити в ефір не з ліжка. Я дітей так і питаю: «Як буде позначене твоє «робоче місце?».

·         Домовитись про сніданки, щоб не витрачати час та сили на вибір та супротив, наприклад, мюслі, каші.

·         Підготувати можливий одяг, щоб дитина сама торкнулась того, що буде одягати. Якщо в молодшій школі система навчання не схожа на ту, що була раніше, наприклад, різні предмети ведуть різні вчителі — важливо дитину попередити про це. Прекрасно, якщо є можливість побачити фото вчителів, чи ще встигнути зробити збори, щоб діти могли познайомитись.

·         Якщо дитина навчатиметься онлайн — домовитися, що робити вдома під час сирени. Нагадати, як вмикаються додатки, які використовують в навчанні. По можливості, зустрітись із класом чи однокласниками в зумі.

·         Якщо дитина навчається офлайн і буде ходити до школи сама — пройти кілька разів дорогою до школи. Обов’язково продивитись, де по дорозі є укриття, домовитись про те, що дитина має робити під час сирени, якщо йде, якщо їде в транспорті, як обов’язково дитина виходить на зв’язок.

·         Підготувати рюкзачок: що із собою потрібно мати (зарядка для телефону, печиво, вода, ліхтарик, список телефонів близьких, бейджик з ім’ям та прізвищем та телефоном рідних, необхідні ліки, вологі та сухі серветки, можливо, свисток).

·         Якщо є така можливість, пройтися по школі. Дітям важливо «тілом відчути» місце, де вони будуть знаходитись. Торкнутись парти, піти до туалету, побачити їдальню.

Перший етап в шкільному житті — відновлення стосунків, можливість відчути та зайняти своє місце. Близькість — зцілює, створює простір безпеки. Багато дітей йдуть в нові школи, в Україні та за кордоном. Відповіді на питання від дітей:

·         А я знайду друзів? — Звичайно!!

·         А це не буде зрадою моїх друзів і моєї школи? — Точно ні, ти можеш продовжувати дружити із дітьми з твоєї старої школи, зможеш познайомитися з новими, а згодом, всі зустрінетеся.

·         А я точно там буду потрібен, всі місця в класі зайняті? — Нам точно є завжди місце, ти займеш своє.

·         А я зможу звикнути? — Ти точно з часом звикнеш.

·         А мені сподобається вчителька? (в молодшій школі) — Сподіваюсь, так, ви сподобаєтесь один одному.

·         Для дітей, які будуть навчатись в школі одразу незнайомою мовою — можливо, підготувати картки, де б було написано: «туалет», «вода», «допоможіть, будь ласка».

Що ми нагадуємо:

·         Перепитувати, коли не зрозуміло.

·         Обов’язково знати, де туалет, де вода.

·         Вітатись, просити про допомогу, просити вибачення, дякувати, бо пережитий стрес, зміни в житті та оточенні, у багатьох дітей ці навички приглушили.

·         Узнавати правила нового середовища — вони можуть відрізнятися.

·         Обов’язково пам’ятати: не виходити із школи, не попередивши вчителя та батьків.

·         Нічого на вулиці не чіпати — не підіймати з землі предмети, не залазити на дерева.

Із кількома із вчительок ми домовились, що вони напишуть листи дітям, яких навчали торік, дітям, що зараз навчатимуться в інших країнах і інших школах. Цей лист про те, що ми не втрачаємо зв’язок, про те, що ми пам’ятаємо один про одного і зустрінемося. І ще — він має стати дозволом на те, щоб дитина заводила нових друзів, це підтвердження того, що адаптація до нового — не зрада того, що нам важливо. Це розширення. І ще в листі прохання — занотовувати все, що подобається в новому середовищі. І з однією вчителькою ми створювали листа для нових учнів — привітання, розповідь про правила, фото класу, побажання від себе та фото вчителів.

Джерело: Facebook

 

Дитяча безпека влітку

Шановні батьки!

Не залишайте дітей без нагляду! Дбайте про безпеку своїх дітей, дотримуючись правил безпечної поведінки в побуті.

Виховуйте у дітей навички культури безпечної поведінки, демонструючи її на власному прикладі. Закликаємо вас та ваших дітей завжди пам`ятати елементарні правила безпеки, щоб літній відпочинок не був зіпсований:

Гуляти й гратися можна в місцях, які призначені для цього.

Небезпечними для ігор можуть бути сходи, підвали, горища, будівельні майданчики, ліфти.

Під час ігор у небезпечних місцях можна одержати травми й каліцтва різного ступеня тяжкості.

Під час ігор не варто демонструвати свою хоробрість одноліткам, стрибаючи з великої висоти, пірнаючи з крутих схилів на велику глибину, здираючись якнайвище на дерева.

Під час літнього відпочинку слід поводитися так, щоб не мати дорікань із боку дорослих.

Під час канікул слід, як і раніше, дотримуватися правил техніки пожежної безпеки.

Не можна брати до рук незнайомі предмети, кидати їх у вогонь, гратися ними. Найкраще повідомити про місце їхнього знаходження дорослим.

Під час відпочинку на узбережжі слід обов'язково дотримуватися правил поведінки на воді й поблизу неї.

Одяг та взуття для відпочинку слід вибирати згідно із сезоном.

Після контакту зі свійськими тваринами слід добре вимити руки з милом.

Із метою попередження дитячого травматизму під час літніх канікул особливу увагу зверніть на правила поведінки дітей біля водоймищ та при виявленні вибухонебезпечних предметів.

Правила поведінки на воді:

- купатися необхідно в добре знайомих місцях;

- перше купання повинно бути короткотривалим (до 10 хвилин), далі в воді можна знаходитися до 20 хвилин за один раз;

- дітям старше 10 років можна купатися при температурі води вище +19о С;

- купатися рекомендовано вранці і ввечері;

- не слід купатися наодинці;

- не запливати за буйки чи за огородження;

- не стрибати зі споруд та плавальних засобів, не призначених для цього;

- не підпливати до коловоротів, пароплавів та катерів;

- не запливати на надувних матрацах далеко від берега;

- не купатися без нагляду дорослих;

- не пустувати у воді - це заважає оточуючим і може бути небезпечним;

- не стрибати головою донизу у місцях із невідомою глибиною.

Також, звертаємо увагу на небезпеку перебування дітей на територіях недобудованих або занедбаних будівель.

Джерело: Інтернет

Профілактика вживання психоактивних речовин

Профілактика вживання психоактивних речовин

 Тютюн, алкоголь, деякі ліки, токсичні речовини, наркотики тощо. Усі вони більшою чи меншою мірою впливають на мозок і психіку людини, її здатність тверезо мислити і відповідально діяти. Тому їх називають психоактивними речовинами (такими, що впливають на психіку людини).

Деякі з них використовують у медицині як знеболювальні чи снодійні препарати. Інші, хоч і небезпечні для здоров’я, але не заборонені законом. Це тютюнові й алкогольні вироби, препарати побутової хімії.

Однак є ще одна група психоактивних речовин, вживання яких є особливо небезпечним. Це наркотичні речовини, наркотики. Хоч наркотичний ефект можуть мати й інші психоактивні речовини, до прикладу, деякі ліки, та загалом наркотиками прийнято називати лише нелегальні препарати, розповсюдження яких заборонено законом.

Найбільша небезпека психоактивних речовин, зокрема наркотиків, полягає в тому, що вони спричиняють залежність.

Фізична залежність виявляється в тому, що організм не може нормально функціонувати без ПАР, що викликає сильний потяг до цієї речовини. Фізична залежність характеризується звиканням до ПАР і наявністю абстинентного синдрому («ломки») через відсутніть наступної дози. Пошук і прийом наступної дози стає життєвою потребою. Особливо швидко розвивається фізична залежність від наркотиків.

Психологічна залежність — це хворобливе прагнення вживати ПАР, щоб отримати приємні відчуття або позбутися неприємних. Психологічна залежність завжди виникає при систематичному вживанні ПАР, але може виникнути і після одноразового прийому, наприклад, деяких синтетичних наркотиків.

Кроки до виникнення залежності

Крок 1. Експерименти з психоактивними речовинами.

Крок 2. Епізодичне вживання психоактивних речовин.

Крок 3. Вживання психоактивних речовин регулярно (раз на тиждень або частіше), але в малих дозах.

Крок 4. Неконтрольоване вживан­ня наркотиків.

Ознаки наркотичної залежності:

• вживання психоактивних речовин , щоб відволіктися від проблем;
• нав’язливі думки про те, щоб дістати чергову дозу;
• продаж речей чи крадіжки, щоб роздобути гроші;
• провали в пам’яті, коли неможливо згадати, що робив напередодні;
• поява нових друзів, які вживають психоактивні речовини;
• відсторонення від родини і давніх друзів;
• втрата інтересу до всього, що раніше цікавило;
• напади тривоги, депресії, люті;
• постійні обіцянки не вживати наркотики, невдалі спроби зупинитися;
• вживання психоактивних речовин наодинці;
• виникнення абстинентного синдрому через відсутність наступної дози;
• потреба вживати більшу дозу, щоб відчути той самий ефект.
• 

Заходи з профілактики вживання ПАВ.

Захисними чинниками, що перешкоджають уживанню підлітками психоактивних речовин, є:

міцна сім’я, залучення до життя сім’ї, увага до захоплень підлітка з боку батьків; успішний досвід навчання і спілкування у школі; успішна соціалізація серед однолітків; добре сформовані життєві навички; поінформованість про наслідки вживання психоактивних речовин.

Джерело: Інтернет

 

Щороку в перший день літа відзначається Міжнародний день захисту дітей. Сім'я і дитина - це споконвічні цінності, які сповідує український народ, будуючи свою державність та розвиваючи власну культуру.

Турбота про дітей, усвідомлення пріоритетності їх інтересів над інтересами дорослих мають стати філософією нашого життя.

Бажаю миру і злагоди кожній дитині, кожній родині, усій Україні! Наснаги і мудрості батькам, педагогам, дорослим, серця яких сповнені любові до дітей.

Міфи про збалансоване харчування