Батькам про профорієнтацію

У житті кожної дитини існує чимало ключових етапів: адаптація в дитячому садку, школі, становлення власної особистості, усвідомлення свого місця в сучасному суспільстві. Поряд з цим можна назвати факт професійного самовизначення. Саме від того в який навчальний заклад піде ваша дитина, яку спеціальність вона обере, залежить її подальша кар'єра. Батьки часто приділяють увагу вивченню ринку праці: які професії найбільш затребувані на даний момент, які спеціальності принесуть більший дохід. Але разом з тим важливо приділяти увагу здібностям і бажанням вашої дитини. Можливо, вона може стати прекрасним музикантом, художником, журналістом, або перекладачем. Тоді буде помилкою вчиться на факультетах технічної спрямованості. Саме в цей момент в учнів часто виникає конфлікт між бажанням отримати ту чи іншу спеціальність і рівнем самооцінки, яка часто не збігається з дійсним рівнем психологічних можливостей підлітка, фінансовими можливостями сім'ї. Тому досить значна частина дітей не готова до вибору професії , хоча і має високий рівень домагань.

Поради батькам щодо свідомого обрання професії дітьми

1.               Спостерігайте за інтересами, здібностями, темпераментом, особливостями пам'яті, уяви дитини. Прислухайтесь до її відчуттів, бажань.

2.               Створіть у дитини якнайширше уявлення про світ професій

3.               З метою виявлення професійних інтересів, схильностей та здібностей дитини, скористайтесь послугами профдіагностичного тестування

4.               Проаналізувавши інформацію, допоможіть дитині визначитись з професійним напрямком або кількома професіями, які подобаються

5.               Допоможіть дитині відшукати якнайбільше інформації про ці напрямки, професії – поспілкуйтесь з людьми, які працюють в цих сферах. Визначте, який функціонал потрібно виконувати; якими знаннями, уміннями, навичками та професійно важливими якостями потрібно володіти для зайняття цими видами діяльності.

6.               Запропонуйте дитині сформувати план професійного становлення, де вона зазначить «переваги» та «складнощі» здійснення такого виду діяльності і порівняє отриману інформацію з власними очікуваннями.

7.               Допоможіть дитині сформувати і розвинути навички, які знадобляться у будь-якій професії та будуть корисними завжди, незалежно від того, як швидко вимоги професій змінюватимуться під впливом розвитку технологій, а саме: соціальні навички:

·                  комунікація – розвиток навичок міжособистісного спілкування; мистецтво ведення переговорів; уміння працювати в команді; емоційний інтелект – розуміння власних емоцій та емоцій інших людей і управління ними; вміння навчатись новому; емпатія (співпереживання);

·                  громадська активність;

·                  управління фінансовими, матеріальними, людськими ресурсами, у тому числі уміння ефективно розпоряджатися власним часом (тайм-менеджмент)

·                  гнучкість та адаптивність – здатність пристосовуватись до нових обставин і умов

·                  уміння вирішувати проблемні ситуації

·                  креативність (творчість)

·                  вміння відшуковувати і аналізувати нову інформацію (критичне мислення)

·                  стресостійкість – здатність адекватно сприймати складні, напружені ситуації, простояти стресовим впливам. 

     Головне для батьків - розуміти, що вони лише допомагають підлітку визначитися, а зовсім не визначаються замість нього. Допомагають - тому що більшість дітей в 14-16 років ще психологічно не готові зробити вибір самостійно, більш того, значна частина відчуває страх перед необхідністю прийняття рішення.
    За довгі роки навчання в школі їм пропонували в основному готові рішення, все було відомо наперед і визначено розкладами і навчальними планами. І розгубленість підлітка, коли йому раптом пропонують визначитися в такому архіважливому питанні, цілком зрозуміло. Так, що навряд батькам варто розраховувати на повну самостійність дитини у виборі професії. Підліток підсвідомо чекає ради від старших, навіть якщо прямо він про це не говорить. З іншого боку, не можна повністю знімати з нього відповідальність за його рішення. Важливо, щоб у нього склалося відчуття, що це він так вирішив. Адже якщо підлітку здається, що професію він обрав не сам, то і вчиться він не для себе, сприймаючи навчання як нудний і обтяжливий обов'язок.

Як мотивувати школярів до навчання, враховуючи їхні психологічні особливості

Кожен учитель мріє, щоб його учні із захопленням навчалися. Кожні батьки прагнуть, щоб їхня дитина мала успіхи у навчанні. Для цього існують різні способи мотивацій – оцінки, заохочення, покарання, похвала та інше.

Однак можна помітити, що способи заохочення, які діють на одних дітей, демотивують інших. На це впливає психотип особистості. Отже, знаючи його, можна побудувати ефективну стратегію розвитку дитини.

Психотип – психологічний портрет особистості, що включає вроджені риси характеру та тип реагування, які є сталими.

Пропонуємо 7 найпоширеніших психотипів та практичні поради, як взаємодіяти з дітьми кожного з типів, щоб процес навчання був ефективним.

ПСИХОТИП «ЕНЕРДЖАЙЗЕР»

Пам'ятаєте мультфільм «Петрик П'яточкін»? Це типовий представник психотипу «енерджайзер». Такі діти надзвичайно енергійні та непосидючі, їм цікаве все довкола. Вони легко контактують з однолітками, а для дорослих є джерелом проблем, адже «енерджайзери» – ще ті бешкетники! Такі діти є ідейними натхненниками, заряджають оточуючих своєю життєрадісністю та позитивом.

Рекомендації: Таким дітям важко сконцентруватися, тому для успішного навчання їм потрібно частіше змінювати види діяльності. Монотонність – ворог номер один для «енерджайзер». Тому в заняття обов'язково потрібно включати елементи гри, чергуючи розумові навантаження з енергійними руханками.

Ці діти надзвичайно допиливі та активні, але їх енергію потрібно направляти в правильне русло, в жодному випадку не пригнічуючи особистість.

---

ПСИХОТИП «ЗІРКА»

«Зірка» обожнює бути у центрі уваги. Головна мета таких дітей – привернути увагу до себе у будь-який спосіб, для цього підійде як яскравий одяг, так і девіантна поведінка. «Зірки» яскраві та емоційні, легко знаходять спільну мову з оточуючими, бо вміють підлаштовуватись під інших.

Рекомендації: У «зірок» нестабільна працездатність і низька результативність. Надихнути їх щось робити можна тільки через заохочення та похвалу. Якщо «зірки» не отримують схвалення, вони швидко втрачають інтерес до завдання та можуть кинути справу на півдорозі. Такі діти мають нестабільну самооцінку, тому потребують постійної підтримки.

Щоб мотивувати до навчання таких школярів, їхні успіхи та старанність потрібно відмічати та постійно заохочувати.

---

ПСИХОТИП «БОЄЦЬ»

Дитина такого типу намагається усе навколо упорядкувати та контролювати, у поведінці інколи агресивна. Все має йти за планом, а речі неодмінно лежати на своїх місцях.

«Бійці» почуваються сповненими сил, коли з чимось/кимось воюють. Їм неодмінно потрібні перешкоди, підкорення вершин. Без цього вони не бачать сенсу діяти. Контакт з іншими дітьми знаходять складно, однак, якщо вдалося подружитися з кимось, – це надовго.

Рекомендації: «Бійця» необхідно навчити контролювати свої емоції. Якщо правильно підійти до процесу навчання, дитина цього психотипу може багато чого досягти, головне правильно поставити мету, обрати чіткий план і дотримуватись суворої дисципліни.

Щоб не виникав надлишок енергії та агресії «бійцю» потрібно більше часу проводити у русі та відвідувати спортивні секції.

---

ПСИХОТИП «РОЗУМНИЦЯ»

«Розумники» – милі, тихі та старанні діти. Вони глибоко переживають конфлікти та непорозуміння, постійно дбають про інших, намагаються допомогти та підтримати. Вони не привертають до себе особливої уваги, але водночас докладають максимум зусиль, щоб зробити світ довкола себе кращим.

Рекомендації: Дитина такого психотипу погано переносить великі навантаження, має підвищене почуття відповідальності та тривожності. Під час навчання та виховання намагайтесь менше критикувати таку дитину, а навпаки частіше підбадьорювати.

У проблемних ситуаціях діти-«розумники» схильні звинувачувати у першу чергу себе. Таким дітям варто пояснювати, що усі люди помиляються, і навчити їх не боятися робити помилки.

ПСИХОТИП «ГЕНІЙ»

«Генії» постійно живуть у своїх роздумах і фантазіях, інтроверти. Діти-«генії» складно знаходять спільну мову з одноліткам, однак залюбки товаришують зі старшими за віком.

Діти з таким психотипом зазвичай не створюють проблем, з ними легко домовитись та порозумітись дорослим. Вони схильні захоплюватись певною діяльністю, у цей час втрачають почуття часу, годинами щось малюючи, конструюючи чи складаючи.

Рекомендації: Дітям цього психотипу складно виконувати рутинні однотипні завдання. Вони мають високу самооцінку та добре розвинутий інтелект. Тож, щоб мотивувати дитину-«генія» до навчання, необхідно її зацікавити. Творчі та складні завдання викличуть справжнє захоплення у таких учнів та спонукають на досягнення нових успіхів.

ПСИХОТИП «ЛІДЕР»

Досягнення своєї мети, незважаючи на засоби, – характерна риса «лідера». Він може довго концентруватися на чомусь одному, спокійно і цілеспрямовано йде для досягнення поставленої мети, вміло користуючись ресурсами інших людей.

«Лідери» не будуть роботи того, що їм не вигідно. Зазвичай вони не надто переймаються через критику від байдужих їм людей. 

Рекомендації: Щоб знайти спільну мову з таким учнем, необхідно стати для нього авторитетом. У навчанні дітям цього психотипу потрібно ставити чітку мету та завдання.

У вихованні, щоб пом'якшити невідступність та егоїзм «лідера», заохочуйте добрі альтруїстичні вчинки.

---

ПСИХОТИП «ІНТЕЛІГЕНТ»

Діти цього психотипу підтримують і завжди виконують правила, охайні та педантичні. «Інтелігенти» відрізняються підвищеною емоційністю, тривожністю та вразливістю. Тому можуть себе підсвідомо заспокоювати розгойдуванням на стілці, гризінням нігтів чи олівця.

Такі діти довго адаптуються до змін та з обережністю ставляться до усього нового, однак досить комфортно почувають себе у звичних умовах. Вони сором'язливі, але цілком непогано контактують з однолітками.

Рекомендації: Діти такого типу переважно мають низьку самооцінку, тому особливо гостро потребують схвалення та підбадьорювання. Вони не люблять змагань та публічних виступів.

«Інтелігент» зазвичай засвоює навчальний матеріал повільніше за однолітків, маленькими кроками. Не треба ставити йому за приклад більш успішних однокласників-лідерів, а варто пояснити, що кожен має змагатися у першу чергу із самим собою. Якщо рухатись маленькими кроками, але постійно, то можна досягти мети швидше за того, хто «біжить», але постійно спиняється.

Будуючи комунікацію на основі психологічних особливостей, вам простіше буде знайти спільну мову з кожним учнем. Врахування характерних рис кожного психотипу допоможе правильно побудувати стратегію взаємодії зі школярами та мотивувати їх до навчання відповідним чином.

Джерело: https://vseosvita.ua

 

                     ЯК СКАЗАТИ „НІ ” І НЕ ВТРАТИТИ ДРУЗІВ

1. ЧИ ПРАВДА, ЩО В СИТУАЦІЯХ НЕБЕЗПЕЧНОЇ ПРОПОЗИЦІЇ ВАЖЛИВО ВЧАСНО СКАЗАТИ «НІ! МЕНЕ ЦЕ НЕ ЦІКАВИТЬ!»?

 

ТИ МОЖЕШ ЗНИЗИТИ РИЗИК ПОТРАПИТИ У НЕБЕЗПЕКУ, ЯКЩО ВІДМОВИШСЯ ПРОВЕСТИ ЧАС В КОМПАНІЇ, ДЕ ВЖИВАЮТЬ АЛКОГОЛЬ ТА НАРКОТИКИ. ЯКЩО ТИ ВСЕ Ж ТАКИ ПОТРАПИВ У ПОДІБНУ СИТУАЦІЮ, ВАЖЛИВО ВПЕВНЕНО ВІДМОВИТИСЯ І ПІТИ ЗВІДТИ.

 

2. ЧИ СПРАВДІ ПІДЛІТКА, ЯКИЙ НЕ БОЇТЬСЯ ВІЛЬНО ВИСЛОВЛЮВАТИ СВОЮ ДУМКУ ТА ВІДСТОЮВАТИ СВОЇ ІНТЕРЕСИ, ПОВАЖАЮТЬ БІЛЬШЕ, НІЖ ТОГО, ХТО НЕ ВМІЄ ВІДМОВИТИ І ПОСТІЙНО ПОГОДЖУЄТЬСЯ З ТИМ, ЩО ГОВОРЯТЬ ЙОГО ДРУЗІ?

 

СПРОБУЙ ПРОАНАЛІЗУВАТИ СВОЇ ЕМОЦІЇ, ВІДЧУТТЯ ТА ДУМКИ ПРО СЕБЕ В МОМЕНТ, КОЛИ ТИ ВІДСТОЮЄШ СВОЮ ПОЗИЦІЮ І В МОМЕНТ, КОЛИ ТИ ПОГОДЖУЄШСЯ З ТИМ, ЧОГО САМ НЕ БАЖАЄШ. В ЯКИЙ З МОМЕНТІВ ТИ ВІДЧУВАЄШ ПОВАГУ ДО СЕБЕ? … ЯКЩО ТИ ПОВАЖАЄШ СЕБЕ, ТЕБЕ БУДУТЬ ПОВАЖАТИ Й ІНШІ!

 

3. ЧИ ДІЙСНО, ЯКЩО Я ВІДМОВЛЮ ДРУЗЯМ З НИМИ ВИПИТИ ЧИ ПОКУРИТИ, ВОНИ ВВАЖАТИМУТЬ МЕНЕ БОЯГУЗОМ?

 

ДУМКА ДРУЗІВ ЗАВЖДИ БУЛА І БУДЕ ВАЖЛИВИМ ЕЛЕМЕНТОМ У СПІЛКУВАННІ. НЕ ВАЖКО ПОГОДИТИСЯ НА ПРОПОЗИЦІЮ ВИПИТИ ЧИ ПРИЙНЯТИ НАРКОТИК. НАБАГАТО ВАЖЧЕ СКАЗАТИ «НІ», ВІДМОВИТИ ДРУЗЯМ ЗАРАДИ ВЛАСНОГО ЗДОРОВ’Я І БЕЗПЕКИ, ПОПЕРЕДИТИ ЇХ САМИХ ПРО МОЖЛИВИЙ РИЗИК. ЩОБ ЗРОБИТИ ЦЕ, ПОТРІБНА ВПЕВНЕНІСТЬ ТА СМІЛИВІСТЬ. А БОЯГУЗТВО ПРОЯВЛЯЄТЬСЯ В ІНШОМУ, НАПРИКЛАД, ВІДМОВИТИСЯ СКАЗАТИ ПРАВДУ В ОЧІ, ВІДПОВІСТИ ЗА СВОЇ ПОМИЛКИ ТОЩО…

 

4.  ЧИ ОБОВ’ЯЗКОВО ПРИГОЩАТИ ДІВЧИНУ ВИНОМ ПІД ЧАС ПОБАЧЕННЯ?

 

У ПІДЛІТКОВОМУ ЮНОМУ ВІЦІ ВАЖЛИВО НАВЧИТИСЯ ПОДОБАТИСЯ І РОЗВАЖАТИСЯ БЕЗ ВЖИВАННЯ ПСИХОАКТИВНИХ РЕЧОВИН. НАЙКРАЩЕ, ЯКЩО ХЛОПЕЦЬ ЗАПРОПОНУЄ ДІВЧИНІ АКТИВНИЙ ВІДПОЧИНОК, ЦІКАВУ ПОДОРОЖ, РОЗВАЖАЛЬНУ ГРУ ТОЩО. ВИПИТИ ВИНО ПРИ СВІЧКАХ ВИ ЩЕ ВСТИГНЕТЕ У БІЛЬШ ДОРОСЛОМУ ВІЦІ.

 

5.  ЧИ МОЖЛИВО НЕ ВЖИВАТИ АЛКОГОЛЬ ПІД ЧАС ВЕЧІРКИ, КОЛИ УСІ ТВОЇ ДРУЗІ ВИПИВАЮТЬ?

 

ЗАПИТАЙ СЕБЕ, З ЯКОЮ МЕТОЮ ТИ ІДЕШ НА ВЕЧІРКУ?... ЯКЩО ТИ МАЄШ ЗА МЕТУ ВЕСЕЛО ПРОВЕСТИ ЧАС І ПРИ ЦЬОМУ НЕ ВЖИВАТИ НІЯКІ ПСИХОАКТИВНІ РЕЧОВИНИ, ТОДІ, НЕ ЗВАЖАЮЧИ НА ТИСК З БОКУ ДРУЗІВ, ТИ БУДЕШ ВІДСТОЮВАТИ СВОЮ ПОЗИЦІЮ. В РЕАЛЬНОМУ ЖИТТІ ТАКИХ ВИПАДКІВ МАЛО, ТОМУ ЩО МОЛОДІЙ ЛЮДИНІ ТВОГО ВІКУ ДУЖЕ СКЛАДНО ПРОТИСТОЯТИ КОМПАНІЇ ДРУЗІВ. АЛЕ ТИ МОЖЕШ ОБРАТИ ОДИН З ТАКИХ ВАРІАНТІВ: ОБИРАТИ КОМПАНІЇ, ДЕ НЕ ВЖИВАЮТЬ АЛКОГОЛЬНІ НАПОЇ, АБО В НИХ Є ПІДЛІТКИ, ЯКІ ТАКОЖ НЕ БУДУТЬ ВИПИВАТИ; СКАЗАТИ, ЩО ПРОСТО НЕ ЛЮБИШ АЛКОГОЛЬ І ОБРАТИ СІК АБО БЕЗАЛКОГОЛЬНИЙ КОКТЕЙЛЬ; ЯКЩО ТИ ЗАЙМАЄШСЯ СПОРТОМ, ЦЕ ТАКОЖ МОЖЕ БУТИ ПОЯСНЕННЯМ ЩОДО ПРИЧИН НЕВЖИВАННЯ… НАСПРАВДІ, ПРИМУСИТИ ЛЮДИНУ (ОКРІМ НАСИЛЬНИЦЬКОГО МЕТОДУ) ВЖИТИ ПСИХОАКТИВНУ РЕЧОВИНУ НЕМОЖЛИВО, ЯКЩО ВОНА САМА ЦЬОГО НЕ ХОЧЕ.

 

6. ЧИ ДІЙСНО ДЕЯКІ ПІДЛІТКИ ВТРАТИЛИ СТОСУНКИ З ДРУЗЯМИ, ТОМУ ЩО СТАЛИ ЗАЛЕЖНИМИ ВІД НАРКОТИКІВ ЧИ АЛКОГОЛЮ?

 

ТАК. ЖИТТЯ, ПОВ’ЯЗАНЕ ІЗ ВЖИВАННЯМ НАРКОТИКІВ, ПРИМУШУЄ ЛЮДИНУ ЗМІНЮВАТИ СВОЇ ІНТЕРЕСИ, ПОТРЕБИ, БАЖАННЯ, МРІЇ, ПРИНЦИПИ, ПОГЛЯДИ, СТАВЛЕННЯ ДО ОТОЧУЮЧИХ РЕЧЕЙ ТА ІНШИХ ЛЮДЕЙ. ДРУЗЯМ, ЯКІ ПІДТРИМУЮТЬ ЗДОРОВИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ, НЕ ЦІКАВО ПРОВОДИТИ ЧАС З ТОВАРИШЕМ, ЯКИЙ ВЖИВАЄ НАРКОТИКИ АБО ЗЛОВЖИВАЄ АЛКОГОЛЕМ. З ФОРМУВАННЯМ ХІМІЧНОЇ ЗАЛЕЖНОСТІ У ЛЮДИНИ, ПОСТУПОВО ЗМІНЮЄТЬСЯ І ЇЇ ОТОЧЕННЯ.

 

 

ДЖЕРЕЛО: ПРОФІЛАКТИКА НАРКОТИЧНИХ ТА АЛКОГОЛЬНИХ ПРОБЛЕМ СЕРЕД УЧНІВ».

 НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК.

 /ВІЄВСЬКИЙ А. М., ЛЕПЕХА К. І., БАЛАКІРЄВА О.М.,

 ДИВАК В.В., ДМИТРИШИНА Н.А., 

ЖДАНОВА М.П., ОЛІЙНИК І.М., ПАНОК В.Г.,

 СИДЯК С.В. – КИЇВ, 2014.

____________________________________

 

ВІЛ/СНІД: міфи та реалії

 

1 грудня – Всесвітній день боротьби зі СНІДом та толерантного ставлення до ВІЛ-інфікованих.

 

На сьогодні епідемічна ситуація дозволяє стверджувати, що масштаби з ВІЛ-інфекції продовжують поширюватися серед загального населення за рахунок збільшення статевого шляху передачі.

Інфікованих людей називають ВІЛ-позитивні. Проте лише ІV клінічна стадія захворювання називається СНІД – Синдром набутого імунодефіциту людини.

Дуже важливо знати, як передається ВІЛ, і, як від нього захиститися.

ВІЛ передається трьома чітко визначеними шляхами:

1. ВІЛ може передатися при незахищеному статевому контакті, якщо один із партнерів є інфікованим. Тому статеві контакти повинні бути захищеними (використання презервативів).

2. ВІЛ може передаватися через кров: переливання зараженої крові, використання брудних шприців під час прийому наркотиків, брудні голки, пірсинг, татуювання, використання забрудненого, зараженого кров’ю леза. Тому вкрай важливо використовувати одноразові голки та леза. Достатньо вимити в гарячій воді руки або об’єкти, на які потрапила кров.

3. ВІЛ може передаватися від ВІЛ-позитивної матері до дитини під час вагітності, пологів або грудне вигодовування. Якщо ВІЛ-позитивна матір вирішить народити дитину, лікар зможе надати інформацію про заходи, що дозволять знизити інфікування дитини.

Таким чином існує лише три шляхи зараження ВІЛ: статевим шляхом, через кров та від матері до дитини, а решта шляхів про які ви можете почути – лише домисли.

Наступні твердження є істинною правдою:

1.Шкіра нездоланний бар’єр для ВІЛ.

2.Такі комахи, як комарі, не переносять ВІЛ.

3. Будь-яка людина може заразитися ВІЛ: чоловіки, жінки, діти.

4.Важко заразитися ВІЛ через побутові контакти.

Ви не можете заразитися або заразити іншу людину ВІЛ-інфекцією через обійми, користуючись одним і тим же рушником або посудом. Можна користуватися предметами та пристроями, туалетом, душем, білизною разом із ВІЛ – інфікованою людиною.

5.ВІЛ не можна вдихнути, не має його в сльозах, поту, слині, не можливо заразитися доторкнувшись до зараженої людини.

6. ВІЛ-позитивна жінка може стати матір’ю, інфіковані матері можуть передати ВІЛ своїм дітям під час вагітності, пологів та грудного вигодовування. Вагітна жінка з ВІЛ приймаючи противірусні препарати та дотримуючись рекомендацій лікаря, може стати щасливою мамою здорового малюка.

Та існують і міфи, такі як:

1.Залишилося жити всього кілька років. Перебіг ВІЛ-інфекції індивідуальний для кожного хворого. У деяких людей СНІД розвивається протягом декількох місяців, через швидке ослаблення вірусом імунної системи. Інші живуть з ВІЛ довгі роки, і інфекція ніяк не відбивається на тривалості їх життя. Ви можете запобігти розвитку СНІДу, регулярно відвідуючи лікаря і неухильно виконуючи його рекомендації.

2. Ви інфіковані, якщо виявили у себе симптоми ВІЛ. У деяких людей ознаки ВІЛ-інфекції не проявляються протягом багатьох років після зараження. У багатьох з моменту зараження до появи перших симптомів може пройти від 10 днів до декількох тижнів. Перші симптоми схожі на грип або мононуклеоз: лихоманка, втома, висип і біль у горлі. Як правило, вони зникають через кілька тижнів і можуть ніяк не проявлятися протягом багатьох років. Єдиний спосіб з’ясувати, чи є у вас ВІЛ, – пройти обстеження.

3. ВІЛ можна вилікувати. На даний момент немає таких ліків, які б могли вилікувати ВІЛ-інфекцію, але існує певна терапія, що дозволяє стримувати активність вірусу і підтримувати імунну систему.

Знати – означає упередити!

ДЖЕРЕЛО: ІНТЕРНЕТ

__________________________________________________________

 

Як відрізнити булінг та сварку між дітьми

Булінг супроводжується реальним фізичним чи психологічним насиллям: жертву висміюють, залякують, дражнять, шантажують, б’ють, псують речі, розповсюджують плітки, бойкотують, оприлюднюють особисту інформацію та фото в соціальних мережах.

В ситуації булінгу завжди беруть участь три сторони: той, хто переслідує, той, кого переслідують та ті, хто спостерігають.

Що робити, якщо ти став жертвою булінгу

Перше і найголовніше правило – не тримати це у секреті. Розкажи друзям, знайомим чи рідним про те, що тебе ображають, цього не слід соромитись.

Інколи допомогти з вирішенням складної ситуації може абсолютно не пов’язана з цим людина: тренер у секції, куди ти ходиш, або вчитель, до якого ти ходиш на додаткові заняття.

Також не слід звинувачувати себе у тому, що тебе цькують. Кривдникам легко знайти жертву булінгу, адже для цього слід просто якось відрізнятись від оточуючих.

Якщо цькування перетворились зі словесних на фізичні – йди до директора або завуча та докладно розкажи їм про це. Також повідом про ситуацію батьків.

Треба сміливо звернутись до психолога та соціального педагога, щоб відновити відчуття впевненості у своїх силах та зрозуміти, як діяти далі.

Що робити, якщо ви стали свідком цькування

Якщо цькують твого друга чи подругу, то одразу звернись до дорослих: вчителя, старших товаришів, родичів, батьків тощо.

Якщо твій друг чи подруга поділилися з тобою, що вони потрапили у ситуацію булінгу, обов’язково говори з ними про це — вони потребують твоєї підтримки.

У жодному разі не слід приєднуватись до групи, що цькує, та висміювати проблеми свого друга чи подруги.

Якщо ви дорослий, який потерпав від булінгу колись, то не проходьте повз. Спробуйте захистити дитину, яку ображають. При цьому не слід ображати дітей, які цькують, адже деякі роблять це, тому що самі постраждали від насильства (вдома, у спортивній секції тощо). У таких випадках вони можуть виміщати свій біль через знущання і приниження слабших за себе.

Деякі діти булять, щоб ловити на собі захоплені погляди оточуючих, а відчуття переваги над іншими приносить їм задоволення. До того ж, нападаючи на когось вони захищаються від цькування. Іноді такі діти дуже імпульсивні і не можуть контролювати свій гнів. У таких випадках справа нерідко доходить і до фізичного насильства.

Спробуйте повідомити про булінг людей зі школи, де це відбувається, або батьків дитини.

Що робити, якщо інших цькуєш ти

Зрозумій, булінг – це твої дії, а не твоя особистість. Ти можеш ними керувати та змінювати на краще. Пам’ятай, що булінг завдає фізичного та емоційного болю іншому, а тому подумай, чи дійсно ти цього прагнеш? Деякі речі можуть здаватися смішними та невинними, проте вони можуть завдати шкоди іншій людині.

Джерело: Інтернет

 

Як адаптувати дитину до школи в умовах війни: поради психологині Світлани Ройз:

ВИХОВАННЯ

Школа зараз — це одна із часток нашого відчуття стабільності.  Діти в вересні кожного року йдуть до школи. Так було, так є, так, напевно, буде. Саме відчуття — повернення до школи, нагадує «повернення» до стану «нормальності», звичності.

·         Режим. Вже важливо починати прокидатись раніше. Зараз сил на адаптацію до нового режиму теж замало. Але режим — дотримання рутин — додають стабільності.

·         При будь-якій формі навчання важливо, при можливості, у квартирі означити місце, яке було б «шкільним», робочим. Хоч маленька поличка, стіл, де буде позначка — прапорець чи наклейка. Нам потрібні «переходи» із простору в простір. Це буде прискорювати процес налаштування на роботу. При онлайн навчанні — важливо все ж таки намагатись виходити в ефір не з ліжка. Я дітей так і питаю: «Як буде позначене твоє «робоче місце?».

·         Домовитись про сніданки, щоб не витрачати час та сили на вибір та супротив, наприклад, мюслі, каші.

·         Підготувати можливий одяг, щоб дитина сама торкнулась того, що буде одягати. Якщо в молодшій школі система навчання не схожа на ту, що була раніше, наприклад, різні предмети ведуть різні вчителі — важливо дитину попередити про це. Прекрасно, якщо є можливість побачити фото вчителів, чи ще встигнути зробити збори, щоб діти могли познайомитись.

·         Якщо дитина навчатиметься онлайн — домовитися, що робити вдома під час сирени. Нагадати, як вмикаються додатки, які використовують в навчанні. По можливості, зустрітись із класом чи однокласниками в зумі.

·         Якщо дитина навчається офлайн і буде ходити до школи сама — пройти кілька разів дорогою до школи. Обов’язково продивитись, де по дорозі є укриття, домовитись про те, що дитина має робити під час сирени, якщо йде, якщо їде в транспорті, як обов’язково дитина виходить на зв’язок.

·         Підготувати рюкзачок: що із собою потрібно мати (зарядка для телефону, печиво, вода, ліхтарик, список телефонів близьких, бейджик з ім’ям та прізвищем та телефоном рідних, необхідні ліки, вологі та сухі серветки, можливо, свисток).

·         Якщо є така можливість, пройтися по школі. Дітям важливо «тілом відчути» місце, де вони будуть знаходитись. Торкнутись парти, піти до туалету, побачити їдальню.

Перший етап в шкільному житті — відновлення стосунків, можливість відчути та зайняти своє місце. Близькість — зцілює, створює простір безпеки. Багато дітей йдуть в нові школи, в Україні та за кордоном. Відповіді на питання від дітей:

·         А я знайду друзів? — Звичайно!!

·         А це не буде зрадою моїх друзів і моєї школи? — Точно ні, ти можеш продовжувати дружити із дітьми з твоєї старої школи, зможеш познайомитися з новими, а згодом, всі зустрінетеся.

·         А я точно там буду потрібен, всі місця в класі зайняті? — Нам точно є завжди місце, ти займеш своє.

·         А я зможу звикнути? — Ти точно з часом звикнеш.

·         А мені сподобається вчителька? (в молодшій школі) — Сподіваюсь, так, ви сподобаєтесь один одному.

·         Для дітей, які будуть навчатись в школі одразу незнайомою мовою — можливо, підготувати картки, де б було написано: «туалет», «вода», «допоможіть, будь ласка».

Що ми нагадуємо:

·         Перепитувати, коли не зрозуміло.

·         Обов’язково знати, де туалет, де вода.

·         Вітатись, просити про допомогу, просити вибачення, дякувати, бо пережитий стрес, зміни в житті та оточенні, у багатьох дітей ці навички приглушили.

·         Узнавати правила нового середовища — вони можуть відрізнятися.

·         Обов’язково пам’ятати: не виходити із школи, не попередивши вчителя та батьків.

·         Нічого на вулиці не чіпати — не підіймати з землі предмети, не залазити на дерева.

Із кількома із вчительок ми домовились, що вони напишуть листи дітям, яких навчали торік, дітям, що зараз навчатимуться в інших країнах і інших школах. Цей лист про те, що ми не втрачаємо зв’язок, про те, що ми пам’ятаємо один про одного і зустрінемося. І ще — він має стати дозволом на те, щоб дитина заводила нових друзів, це підтвердження того, що адаптація до нового — не зрада того, що нам важливо. Це розширення. І ще в листі прохання — занотовувати все, що подобається в новому середовищі. І з однією вчителькою ми створювали листа для нових учнів — привітання, розповідь про правила, фото класу, побажання від себе та фото вчителів.

Джерело: Facebook