Які права має кожна дитина?

Основним міжнародним документом, в якому викладені права дитини, є Конвенція ООН про права дитини. В українському законодавстві правовими документами, які регулюють це питання, є Конституція України, Сімейний кодекс України, Закон України “Про охорону дитинства” та Цивільний кодекс України.

Відповідно до міжнародного та українського законодавства, дитиною є особа віком до 18 років (тобто до досягнення нею повноліття). Згідно зі статтею 6 Сімейного Кодексу України малолітньою вважається дитина до досягнення нею 14 років, а неповнолітньою – у віці від 14 до 18 років.

Що є порушенням прав дітей?

У загальному розумінні порушенням прав дітей є обмеження їх у правах та можливостях, які надаються їм державою від народження для нормального й всебічного розвитку та формування особистості.
У більш широкому значенні, також відносять порушення прав, що захищені нормами Законів України “Про охорону дитинства”, “Про попередження насильства у сім’ї”, “Про освіту”, Конвенцією про права дитини, а також іншими законодавчими актами

Зокрема в Конвенції про права дитини передбачено, що кожна дитина має право:
– на особисте життя та захист від посягань на нього, право на захист від усіх форм фізичного та психологічного насильства, право на відпочинок і дозвілля;
– на захист від економічної експлуатації та від виконання будь-якої роботи, яка може нести небезпеку для здоров’я, бути перешкодою в здобутті дитиною освіти чи завдавати шкоди її здоров’ю, фізичному, розумовому, духовному, моральному та соціальному розвитку.

– на захист від незаконного зловживання наркотичними засобами та психотропними речовинами, захист від усіх форм сексуальної експлуатації та сексуальних розбещень, захист дитини від усіх форм експлуатації, що завдають шкоди будь-якому аспекту добробуту дитини, захист від катувань та інших жорстоких, нелюдських або принижуючих гідність видів поводження чи покарання.

Порушення цих основоположних норм є порушенням прав дитини та тягне за собою відповідальність у встановленому законом порядку.

Що робити, якщо у школі порушують права дитини?

Безперечно, не варто залишати такі випадки без уваги та реагування. Тим більше, що працівники освіти, відповідно до Закону України “Про освіту”, зобов’язані захищати дитину від будь-яких проявів насилля, включаючи психологічне.

У свою чергу в статті 35 Закону України “Про охорону дитинства” йдеться про те, що особи, винні у порушенні вимог законодавства про охорону дитинства, несуть цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законів України.

Куди звертатися?

Це залежить від того, яка саме ситуація склалася. На захист порушених прав дитини в першу чергу стають її батьки, на яких законом покладено обов’язок опіки та піклування.

Відповідно до ст. 60 Закону України “Про освіту” батьки мають право захищати у відповідних державних органах і суді законні інтереси своїх дітей. Існує перелік органів та служб до яких потрібно звертатися в разі порушення прав дітей: органи місцевого самоврядування, прокуратура, органи опіки та піклування за місцем проживання, на гарячі лінії, до центрів соціальних служб у справах дітей сім’ї та молоді, до Уповноваженого Верховною Радою з прав дитини. Контакти знаходяться у відкритому доступі на офіційних сайтах.

Також, за батьками завжди залишається право на звернення до суду, яке закріплене Конституцією України. Обираючи спосіб захисту, потрібно розуміти, що звернення потрібно подавати, як в усному так і письмовому вигляді, для більшої впевненості, що питання не залишиться без розгляду.

Якщо права дитини порушують її однокласники?

В першу чергу, до вирішення конфлікту слід залучати вчителів та шкільних психологів. Вони повинні “помирити” учнів і в подальшому спостерігати за їхньою поведінкою.

Існують соціальні служби у справах дітей, за потреби потрібно звертатися до них за допомогою у вирішенні подібних ситуацій

Про які свої права повинна знати кожна дитина?

Конституція України говорить про те, що кожному гарантується право знати свої права та обов’язки. Це дає змогу запобігти посяганню на них. Достатньо, щоб дитина знала, що всі рівні перед законом та суспільством, а тому будь-які прояви насильства чи грубості до неї не повинні бути приховані, незалежно від кого вони надходять: чи від батьків, чи вихователів, чи навіть однокласників.

Особливу увагу на це повинні звертати батьки. Роз’яснювати, насамперед, у зрозумілій формі елементарні правила поведінки у ситуаціях, коли дитину ображають чи намагаються експлуатувати. Це стосується і поведінки батьків – кожен повинен розуміти, що навіть вони не мають права грубо чи принизливо ставитися до своїх дітей, а в разі такого недбалого ставлення знати про можливість дитини звернутися до уповноважених органів

Джерело: Інтернет

 Поради батькам дітей з ООП

Дитина із особливими потребами потребує постійної батьківської підтримки. Підпорядкувати таку дитину загальноприйнятим правилам поведінки в суспільстві неможливо, тому треба навчитися взаємодіяти і спілкуватися з нею.

·         Пам’ятайте, що дитина не винна в тому, що вона особлива. Особливості такої поведінки в кожному конкретному випадку зумовлені певними причинами: проблемами під час вагітності матері, ускладненням під час пологів, психосоціальними причинами (стиль виховання в сім’ї).

·         Усвідомте, що виховання та навчання дитини з особливими потебами– це довготривалий, складний процес, що потребує Вашого уміння, терпіння, знання.

·         Навчіться давати інструкції: вони повинні бути короткими, не більше 3-4 слів. В іншому разі дитина просто «виключиться» і не почує Вас.

·         У взаєминах з дитиною не допускайте «вседозволеності», інакше дитина буде маніпулювати Вами. Чітко визначіть і обговоріть з дитиною, що можна, а що не можна робити вдома, в дошкільному закладі.

·         Для підняття самооцінки, віри дитини в свої можливості – хваліть її за успіхи і досягнення, навіть самі незначні.

·         У повсякденному спілкуванні з дитиною із особливими потребами уникайте різких заперечень, тому що такі діти є імпульсивними і відразу ж відреагують на заборону непослухом або вербальною агресією. В цьому випадку треба говорити з дитиною спокійно і стримано, бажано дати можливість вибору для малюка.

·         Разом з дитиною визначте систему заохочень і покарань за хорошу і погану поведінку. Визначіть систему правил поведінки дитини в групі дошкільного закладу, вдома. Просіть дитину вголос промовляти ці правила.

·         Старанно, своєчасно виконуйте побажання і завдання педагогів. Не нехтуйте порадами педагогів щодо необхідності консультування та лікування у лікарів–фахівців.

·         Намагайтеся щоденно закріплювати завдання, по можливості, в ігровій формі. Допомагайте дитині, але не виконуйте завдання за неї.

·         Якщо дитина втомилася – дайте їй невеликий відпочинок, або займіть її іншою діяльністю.

·         Не вимагайте від дитини більше, ніж вона може.

Корекція затримки психічного розвитку дітей потребує тривалої і систематичної роботи, яка охоплює всі види її діяльності. Через це дуже важливо, щоб корекційним завданням було підпорядковане не тільки заняття, а й режимні моменти, організація дозвілля дитини, де знайдуть корисне застосування різні розвиваючі ігри, відповідно до віку і можливостей дитини.

Джерело: Інтернет

 

• ЯК ОБРАТИ ПРОФЕСІЮ МАЙБУТНЬОГО?
•  

«Як вибрати майбутню професію?» — це питання постає перед кожною людиною. Вибір професії — справа нелегка, але необхідна, адже щасливе й успішне життя багато в чому залежить від роботи, яку виконує людина.

Знайти таку професію, щоб згодом ідеї та плани переросли у справу до душі, для молодої людини завдання не з легких, тому необхідно проаналізувати інтереси та навички.

То як же правильно вибрати професію?

У першу чергу потрібно зважити всі «за» і «проти», необхідно подумати над наступними питаннями:

1. Інтерес до професії.

Хоч і невеликий, але він повинен бути. Нецікава робота не приносить ні радості, ні задоволення. Мрійте.

2. Можливість розвинути здібності, таланти та навички.

Люди, які знаходять професію, що відповідає цьому критерію, відчувають себе на роботі, як риби у воді. Вони можуть виявити свої таланти і спробувати знайти їм застосування у майбутній професії.

3. Заробітна плата.

Якщо на роботі будуть мало платити, доведеться або шукати додаткову роботу, або міняти професію. До професії, яка не приносить доброго доходу, інтерес втрачається, і люди намагаються швидше знайти їй заміну. Якщо Ви не хочете, щоб таке сталося з Вами, всерйоз задумайтесь над тим, скільки грошей хочете отримувати, і вже відповідно до Ваших запитів обирайте професію. Але потрібно пам’ятати ще про один момент. Він стосується кар’єрного зростання.

4. Професійно важливі якості.

Не варто обирати кар’єру співачки, маючи  поганий голос, або  космонавта — маючи слабке серце. Кожна професія вимагає від людини певних здібностей, знань, умінь і якостей. Розглядаючи різні види професій, подумайте, якими якостями повинна володіти людина в кожній з них. Після цього запитайте себе: «А чи є у мене ці професійно важливі якості? Чи зможу я добре працювати і отримувати задоволення від такої роботи? ».

5. П’ятий критерій — затребуваність на ринку праці.

Які професії будуть актуальні завтра? Де спостерігається надлишок працівників? Вибираючи професію, оцініть шанси на майбутнє працевлаштування, яких професій на сьогодняшній день потребує суспільство.

А взагалі, найкраща порада, яку можна дати юнацтву: «Знайди що-небудь, що тобі подобається робити, а потім знайди кого-небудь, хто буде тобі за це платити».

Джерело: Інтернет

 

 

БУЛІНГ: ПОРАДИ БАТЬКАМ, УЧИТЕЛЯМ ТА ДІТЯМ

Згідно з дослідженнями, 24% українських дітей хоча б раз стикались із цькуванням у школі. З них менше половини розповідало про цей досвід батькам, рідним та друзям. Дуже часто булінг призводить до  непоправних наслідків, а тому останнім часом у світі активно говорять про те, як зупинити шкільне насилля.

 Як побороти булінг: інструкція для дітей, батьків та вчителів

Центр інформації про права людини на основі матеріалів ЮНІСЕФ підготував інструкцію для дітей та дорослих, аби правильно та своєчасно реагувати на прояви цькування.

 

ЩО ТАКЕ БУЛІНГ ТА ЯКІ ЙОГО ПРИЧИНИ

Булінг – це агресивна і вкрай неприємна поведінка однієї дитини або групи дітей по відношенню до іншої дитини, що супроводжується постійним фізичним і психологічним впливом.

Кривдники можуть знайти безліч причин щоб цькувати дитину: зовнішність, що не вписується у загальноприйняті рамки, поведінка, думки, які не збігаються з думкою більшості, тощо.

Яскравими прикладами булінгу є словесні образи, навмисне неприйняття дитини до колективу, шантаж та навіть побиття.

"Успіхи у навчанні, матеріальні можливості та навіть особливості характеру можуть стати основою для булінгу. Крім того, жертвою булінгу може стати також той, кому складно спілкуватися з однолітками, хто поводиться відлюдкувато чи, навпаки, провокативно", – зауважують психологи.

Частіше за все люди, що цькують, вважають, що це смішно і в цьому немає великої проблеми чи трагедії, а також, що дорослі не будуть звертати на це увагу.

 

ЯК ВІДРІЗНИТИ БУЛІНГ ТА СВАРКУ МІЖ ДІТЬМИ

Булінг супроводжується реальним фізичним чи психологічним насиллям: жертву висміюють, залякують, дражнять, шантажують, б'ють, псують речі, розповсюджують плітки, бойкотують, оприлюднюють особисту інформацію та фото в соціальних мережах.

У ситуації булінгу завжди беруть участь три сторони: той, хто переслідує, той, кого переслідують та ті, хто спостерігають.

Якщо булінг відбувся, він може повторюватися багато разів.

ЯК ЗРОЗУМІТИ, ЩО ВАШУ ДИТИНУ ПІДДАЮТЬ ЦЬКУВАННЮ

Перше, що треба зрозуміти – діти неохоче розповідають про цькування у школі, а тому не слід думати, що у перший же раз, коли ви спитаєте її про це, вона відповість вам чесно. Тому головна порада для батьків – бути більш уважними до проявів булінгу.

Якщо ваша дитина стала замкнутою, вигадує приводи, щоб не йти до школи, перестала вчитись, то поговоріть з нею. Причина такої поведінки може бути не у банальних лінощах. Також до видимих наслідків булінгу відносять розлади сну, втрату апетиту, тривожність, низьку самооцінку. Якщо дитину шантажують у школі, вона може почати просити додаткові гроші на кишенькові витрати, щоб відкупитись від агресора.

Якщо цькуванню піддають вашу дитину, то обережно почніть з нею розмову. Дайте зрозуміти, що вам можна довіряти, що ви не будете звинувачувати її у тому, що вона стала жертвою булінгу.

Розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоб повідомити про агресивну поведінку щодо когось учителю або принаймні друзям. Поясніть різницю між “пліткуванням” та “піклуванням” про своє життя чи життя друга/подруги.

Також не слід у розмові з дитиною використовувати такі сексистські кліше, як "хлопчик має бути сильним та вміти постояти за себе", "дівчинка не повинна сама захищатись" та інші. Це тільки погіршить ситуацію.

 

ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ТИ СТАВ ЖЕРТВОЮ БУЛІНГУ

Перше і найголовніше правило – не тримати це у секреті. Розкажи друзям, знайомим чи рідним про те, що тебе ображають у школі, цього не слід соромитись.

Інколи допомогти з вирішенням складної ситуації у школі може абсолютно не пов’язана з цим людина: тренер у секції, куди ти ходиш після школи, або вчитель, до якого ти ходиш на додаткові заняття.

Також не слід звинувачувати себе у тому, що тебе цькують. Ми говорили раніше, що кривдникам легко знайти жертву булінгу, адже для цього слід просто якось відрізнятись від оточуючих.

Якщо цькування у школі перетворились зі словесних на фізичні – йди до директора школи або завуча та докладно розкажи їм про це. Також повідом про ситуацію батьків.

Якщо у школі є психолог, то можна сміливо звернутись до нього, щоб відновити відчуття впевненості у своїх силах та зрозуміти, як діяти далі.

ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ВИ СТАЛИ СВІДКОМ ЦЬКУВАННЯ

Якщо цькують твого друга чи подругу, то одразу звернись до дорослих: вчителя, старших товаришів, родичів, батьків тощо.

Якщо твій друг чи подруга поділилися з тобою, що вони потрапили у ситуацію булінгу, обов’язково говори з ними про це — вони потребують твоєї підтримки.

У жодному разі не слід приєднуватись до групи, що цькує, та висміювати проблеми свого друга чи подруги.

Якщо ви дорослий, який потерпав від булінгу колись, то не проходьте повз. Спробуйте захистити дитину, яку ображають. При цьому не слід ображати дітей, які цькують, адже деякі роблять це, тому що самі постраждали від насильства (вдома, у спортивній секції, в іншій школі тощо). У таких випадках вони можуть виміщати свій біль через знущання і приниження слабших за себе.

Деякі діти булять, щоб ловити на собі захоплені погляди оточуючих, а відчуття переваги над іншими приносить їм задоволення. До того ж, нападаючи на когось вони захищаються від цькування. Іноді такі діти дуже імпульсивні і не можуть контролювати свій гнів. У таких випадках справа нерідко доходить і до фізичного насильства.

Спробуйте повідомити про булінг людей зі школи, де це відбувається, або батьків дитини.

 

ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ІНШИХ ЦЬКУЄШ ТИ

Зрозумій, булінг – це твої дії, а не твоя особистість. Ти можеш ними керувати та змінювати на краще. Пам’ятай, що булінг завдає фізичного та емоційного болю іншому, а тому подумай, чи дійсно ти цього прагнеш? Деякі речі можуть здаватися смішними та невинними, проте вони можуть завдати шкоди іншій людині.

ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ, ЯКА ЦЬКУЄ ІНШИХ

Ми вже казали, що в ситуації булінгу завжди беруть участь три сторони, а тому, коли ви дізнались про цькування у школі, не слід забувати про тих, хто ображає. Психологи зауважують, що дитині, яка булить інших, увага та допомога потрібна не менше, ніж тій, яка страждає від булінгу.

Відверто поговоріть з нею про те, що відбувається, з'ясуйте як вона ставиться до своїх дій і як реагують інші діти. Ви можете почути, що "всі так роблять", або "він заслуговує на це". Уважно вислухайте і зосередтеся на пошуці фактів, а не на своїх припущеннях.

Не применшуйте серйозність ситуації такими кліше, як "хлопчики завжди будуть хлопчиками" або "глузування, бійки та інші форми агресивної поведінки — просто дитячі жарти і цілком природна частина дитинства".

Ретельно поясніть, які дії ви вважаєте переслідуванням інших. До них відносяться: цькування, образливі прізвиська, загрози фізичного насильства, залякування, висміювання, коментарі з сексуальним підтекстом, бойкот іншої дитини або підбурювання до ігнорування, плітки, публічні приниження, штовхання, плювки, псування особистих речей, принизливі висловлювання або жести.

Спокійно поясніть дитині, що її поведінка може завдати шкоди не тільки жертві, а й усім оточуючим. І щодалі це заходитиме, тим гірше булінг впливатиме на всіх учасників.

Дайте зрозуміти дитині, що агресивна поведінка є дуже серйозною проблемою, і ви не будете терпіти це в майбутньому. Чітко і наполегливо, але без гніву, попросіть дитину зупинити насильство. Скажіть дитині, що їй потрібна допомога, а тому ви тимчасово триматимете зв'язок з учителями, щоб упевнитись — дитина намагається змінити ситуацію.

Загрози і покарання не спрацюють. Можливо, на якийсь час це припинить булінг, та в перспективі це може тільки посилити агресію і невдоволення. Буде зайвим концентрувати увагу на відчуттях дитини, яку булять. Той, хто виявляє агресію, як правило відсторонюється від почуттів іншої людини.

Пам'ятайте, що агресивна поведінка та прояви насильства можуть вказувати на емоційні проблеми вашої дитини та розлади поведінки. 

 Джерело: Інтернет

 

Батькам про профорієнтацію

У житті кожної дитини існує чимало ключових етапів: адаптація в дитячому садку, школі, становлення власної особистості, усвідомлення свого місця в сучасному суспільстві. Поряд з цим можна назвати факт професійного самовизначення. Саме від того в який навчальний заклад піде ваша дитина, яку спеціальність вона обере, залежить її подальша кар'єра. Батьки часто приділяють увагу вивченню ринку праці: які професії найбільш затребувані на даний момент, які спеціальності принесуть більший дохід. Але разом з тим важливо приділяти увагу здібностям і бажанням вашої дитини. Можливо, вона може стати прекрасним музикантом, художником, журналістом, або перекладачем. Тоді буде помилкою вчиться на факультетах технічної спрямованості. Саме в цей момент в учнів часто виникає конфлікт між бажанням отримати ту чи іншу спеціальність і рівнем самооцінки, яка часто не збігається з дійсним рівнем психологічних можливостей підлітка, фінансовими можливостями сім'ї. Тому досить значна частина дітей не готова до вибору професії , хоча і має високий рівень домагань.

Поради батькам щодо свідомого обрання професії дітьми

1.               Спостерігайте за інтересами, здібностями, темпераментом, особливостями пам'яті, уяви дитини. Прислухайтесь до її відчуттів, бажань.

2.               Створіть у дитини якнайширше уявлення про світ професій

3.               З метою виявлення професійних інтересів, схильностей та здібностей дитини, скористайтесь послугами профдіагностичного тестування

4.               Проаналізувавши інформацію, допоможіть дитині визначитись з професійним напрямком або кількома професіями, які подобаються

5.               Допоможіть дитині відшукати якнайбільше інформації про ці напрямки, професії – поспілкуйтесь з людьми, які працюють в цих сферах. Визначте, який функціонал потрібно виконувати; якими знаннями, уміннями, навичками та професійно важливими якостями потрібно володіти для зайняття цими видами діяльності.

6.               Запропонуйте дитині сформувати план професійного становлення, де вона зазначить «переваги» та «складнощі» здійснення такого виду діяльності і порівняє отриману інформацію з власними очікуваннями.

7.               Допоможіть дитині сформувати і розвинути навички, які знадобляться у будь-якій професії та будуть корисними завжди, незалежно від того, як швидко вимоги професій змінюватимуться під впливом розвитку технологій, а саме: соціальні навички:

·                  комунікація – розвиток навичок міжособистісного спілкування; мистецтво ведення переговорів; уміння працювати в команді; емоційний інтелект – розуміння власних емоцій та емоцій інших людей і управління ними; вміння навчатись новому; емпатія (співпереживання);

·                  громадська активність;

·                  управління фінансовими, матеріальними, людськими ресурсами, у тому числі уміння ефективно розпоряджатися власним часом (тайм-менеджмент)

·                  гнучкість та адаптивність – здатність пристосовуватись до нових обставин і умов

·                  уміння вирішувати проблемні ситуації

·                  креативність (творчість)

·                  вміння відшуковувати і аналізувати нову інформацію (критичне мислення)

·                  стресостійкість – здатність адекватно сприймати складні, напружені ситуації, простояти стресовим впливам. 

     Головне для батьків - розуміти, що вони лише допомагають підлітку визначитися, а зовсім не визначаються замість нього. Допомагають - тому що більшість дітей в 14-16 років ще психологічно не готові зробити вибір самостійно, більш того, значна частина відчуває страх перед необхідністю прийняття рішення.
    За довгі роки навчання в школі їм пропонували в основному готові рішення, все було відомо наперед і визначено розкладами і навчальними планами. І розгубленість підлітка, коли йому раптом пропонують визначитися в такому архіважливому питанні, цілком зрозуміло. Так, що навряд батькам варто розраховувати на повну самостійність дитини у виборі професії. Підліток підсвідомо чекає ради від старших, навіть якщо прямо він про це не говорить. З іншого боку, не можна повністю знімати з нього відповідальність за його рішення. Важливо, щоб у нього склалося відчуття, що це він так вирішив. Адже якщо підлітку здається, що професію він обрав не сам, то і вчиться він не для себе, сприймаючи навчання як нудний і обтяжливий обов'язок.

Як мотивувати школярів до навчання, враховуючи їхні психологічні особливості

Кожен учитель мріє, щоб його учні із захопленням навчалися. Кожні батьки прагнуть, щоб їхня дитина мала успіхи у навчанні. Для цього існують різні способи мотивацій – оцінки, заохочення, покарання, похвала та інше.

Однак можна помітити, що способи заохочення, які діють на одних дітей, демотивують інших. На це впливає психотип особистості. Отже, знаючи його, можна побудувати ефективну стратегію розвитку дитини.

Психотип – психологічний портрет особистості, що включає вроджені риси характеру та тип реагування, які є сталими.

Пропонуємо 7 найпоширеніших психотипів та практичні поради, як взаємодіяти з дітьми кожного з типів, щоб процес навчання був ефективним.

ПСИХОТИП «ЕНЕРДЖАЙЗЕР»

Пам'ятаєте мультфільм «Петрик П'яточкін»? Це типовий представник психотипу «енерджайзер». Такі діти надзвичайно енергійні та непосидючі, їм цікаве все довкола. Вони легко контактують з однолітками, а для дорослих є джерелом проблем, адже «енерджайзери» – ще ті бешкетники! Такі діти є ідейними натхненниками, заряджають оточуючих своєю життєрадісністю та позитивом.

Рекомендації: Таким дітям важко сконцентруватися, тому для успішного навчання їм потрібно частіше змінювати види діяльності. Монотонність – ворог номер один для «енерджайзер». Тому в заняття обов'язково потрібно включати елементи гри, чергуючи розумові навантаження з енергійними руханками.

Ці діти надзвичайно допиливі та активні, але їх енергію потрібно направляти в правильне русло, в жодному випадку не пригнічуючи особистість.

---

ПСИХОТИП «ЗІРКА»

«Зірка» обожнює бути у центрі уваги. Головна мета таких дітей – привернути увагу до себе у будь-який спосіб, для цього підійде як яскравий одяг, так і девіантна поведінка. «Зірки» яскраві та емоційні, легко знаходять спільну мову з оточуючими, бо вміють підлаштовуватись під інших.

Рекомендації: У «зірок» нестабільна працездатність і низька результативність. Надихнути їх щось робити можна тільки через заохочення та похвалу. Якщо «зірки» не отримують схвалення, вони швидко втрачають інтерес до завдання та можуть кинути справу на півдорозі. Такі діти мають нестабільну самооцінку, тому потребують постійної підтримки.

Щоб мотивувати до навчання таких школярів, їхні успіхи та старанність потрібно відмічати та постійно заохочувати.

---

ПСИХОТИП «БОЄЦЬ»

Дитина такого типу намагається усе навколо упорядкувати та контролювати, у поведінці інколи агресивна. Все має йти за планом, а речі неодмінно лежати на своїх місцях.

«Бійці» почуваються сповненими сил, коли з чимось/кимось воюють. Їм неодмінно потрібні перешкоди, підкорення вершин. Без цього вони не бачать сенсу діяти. Контакт з іншими дітьми знаходять складно, однак, якщо вдалося подружитися з кимось, – це надовго.

Рекомендації: «Бійця» необхідно навчити контролювати свої емоції. Якщо правильно підійти до процесу навчання, дитина цього психотипу може багато чого досягти, головне правильно поставити мету, обрати чіткий план і дотримуватись суворої дисципліни.

Щоб не виникав надлишок енергії та агресії «бійцю» потрібно більше часу проводити у русі та відвідувати спортивні секції.

---

ПСИХОТИП «РОЗУМНИЦЯ»

«Розумники» – милі, тихі та старанні діти. Вони глибоко переживають конфлікти та непорозуміння, постійно дбають про інших, намагаються допомогти та підтримати. Вони не привертають до себе особливої уваги, але водночас докладають максимум зусиль, щоб зробити світ довкола себе кращим.

Рекомендації: Дитина такого психотипу погано переносить великі навантаження, має підвищене почуття відповідальності та тривожності. Під час навчання та виховання намагайтесь менше критикувати таку дитину, а навпаки частіше підбадьорювати.

У проблемних ситуаціях діти-«розумники» схильні звинувачувати у першу чергу себе. Таким дітям варто пояснювати, що усі люди помиляються, і навчити їх не боятися робити помилки.

ПСИХОТИП «ГЕНІЙ»

«Генії» постійно живуть у своїх роздумах і фантазіях, інтроверти. Діти-«генії» складно знаходять спільну мову з одноліткам, однак залюбки товаришують зі старшими за віком.

Діти з таким психотипом зазвичай не створюють проблем, з ними легко домовитись та порозумітись дорослим. Вони схильні захоплюватись певною діяльністю, у цей час втрачають почуття часу, годинами щось малюючи, конструюючи чи складаючи.

Рекомендації: Дітям цього психотипу складно виконувати рутинні однотипні завдання. Вони мають високу самооцінку та добре розвинутий інтелект. Тож, щоб мотивувати дитину-«генія» до навчання, необхідно її зацікавити. Творчі та складні завдання викличуть справжнє захоплення у таких учнів та спонукають на досягнення нових успіхів.

ПСИХОТИП «ЛІДЕР»

Досягнення своєї мети, незважаючи на засоби, – характерна риса «лідера». Він може довго концентруватися на чомусь одному, спокійно і цілеспрямовано йде для досягнення поставленої мети, вміло користуючись ресурсами інших людей.

«Лідери» не будуть роботи того, що їм не вигідно. Зазвичай вони не надто переймаються через критику від байдужих їм людей. 

Рекомендації: Щоб знайти спільну мову з таким учнем, необхідно стати для нього авторитетом. У навчанні дітям цього психотипу потрібно ставити чітку мету та завдання.

У вихованні, щоб пом'якшити невідступність та егоїзм «лідера», заохочуйте добрі альтруїстичні вчинки.

---

ПСИХОТИП «ІНТЕЛІГЕНТ»

Діти цього психотипу підтримують і завжди виконують правила, охайні та педантичні. «Інтелігенти» відрізняються підвищеною емоційністю, тривожністю та вразливістю. Тому можуть себе підсвідомо заспокоювати розгойдуванням на стілці, гризінням нігтів чи олівця.

Такі діти довго адаптуються до змін та з обережністю ставляться до усього нового, однак досить комфортно почувають себе у звичних умовах. Вони сором'язливі, але цілком непогано контактують з однолітками.

Рекомендації: Діти такого типу переважно мають низьку самооцінку, тому особливо гостро потребують схвалення та підбадьорювання. Вони не люблять змагань та публічних виступів.

«Інтелігент» зазвичай засвоює навчальний матеріал повільніше за однолітків, маленькими кроками. Не треба ставити йому за приклад більш успішних однокласників-лідерів, а варто пояснити, що кожен має змагатися у першу чергу із самим собою. Якщо рухатись маленькими кроками, але постійно, то можна досягти мети швидше за того, хто «біжить», але постійно спиняється.

Будуючи комунікацію на основі психологічних особливостей, вам простіше буде знайти спільну мову з кожним учнем. Врахування характерних рис кожного психотипу допоможе правильно побудувати стратегію взаємодії зі школярами та мотивувати їх до навчання відповідним чином.

Джерело: https://vseosvita.ua